О ситуации на Украине без цензуры

[subman]

Перевод машинный, но понять можно:
Когда 80% страны не поддерживает власть, гражданской войны быть не может

Спойлер

Лидер Правого сектора Дмитрий Ярош: Когда 80% страны не поддерживает власть, гражданской войны быть не может
Вторник, 4 Февраль 2014, 15:59

Лидер Правого сектора Дмитрий Ярош: Когда 80% страны не поддерживает власть, гражданской войны быть не может
Лидер Правого сектора Дмитрий Ярош - наиболее неизвестная широкой общественности фигура событий последних двух месяцев. Еще две недели назад о существовании и самого сектора и Яроша знал лишь узкий круг причастных к организации жизни Евромайдану. Сегодня же описывать события в Киеве без упоминания Правого сектора невозможно.
19 января после начала событий на улице Грушевского мировые СМИ взорвались огненными кадрами молодых ребят с коктейлями Молотова и балакалавою на лице. Действия Правого сектора вытеснили со страниц словосочетание "мирный протест", но в то же то же время Правый сектор заставил власть прислушаться к Майдану и отменить законы 16 января.
Штаб этого пока неформального объединения находится на пятом этаже Дома профсоюзов. Снимать в коридоре здесь запрещено, на полу постелены многочисленные матрасы, на которых рядом с деревянными и железными палками лежат учебники - большинство членов Правого сектора это молодые ребята студенческого возраста.
С Дмитрием Ярошем мы встретились в одном из кабинетов - два на три метра - где обычно проходят пресс-конференции Правого сектора. Там же оборудован кабинет руководителя сектора, в "приемной" - трое парней с рациями, в камуфляжной форме с Балаклавой на голове.
В Тризуб МЕНЯ НАЗЫВАЮТ ястреб
- Какова ваша личная история, чем вы занимаетесь в жизни?
- Я проводник Всеукраинской организации Тризуб им. Степана Бандеры . Занимаюсь общественной деятельностью уже в течение 25 последних лет. Сам из Днепродзержинска, Днепропетровской области.Поднимал первый сине-желтый флаг в апреле 1989 году в Днепродзержинске.
Создал Народный рух Украины, был членом украинского Хельсинского союза, получил рекомендации в 1989 году Левка Лукьяненко и Степана Хмары в Москве, на Арбате, где происходило пикетирование тогда за возобновление деятельности Украинской греко-католической церкви. С 1994 года - основательТризуба им. Степана Бандеры практически на разных должностях, начиная там от руководителя городской структуры Тризуба , потом областной, затем региональных структур и так далее.
Командовал организацией с 1996 по 1999, затем был главным инспектором Тризуба , затем снова командовал организацией, затем передал полномочия главного командира своему преемнику Андрею Стемпицкий. Занимаюсь собственно этим всю жизнь. По образованию преподаватель украинского языка и литературы, окончил в 2001 году Дрогобычский педагогический университет, филфак.
- Как возник Правый сектор?
- 24-25 ноября в Киеве состоялась крупная акция в связи с отменой евроинтеграции. Вообще Тризуб не является активным сторонником любых интеграционных процессов, но мы провозгласили, что создаем Правый сектор как площадку для координации действий различных революционно настроенных групп, так, по большому счету, с самого начала мы прекрасно осознавали то, что нельзя жить дальше в той системе государственных координат, которые существуют.
Окончательно Правый сектор возник уже после событий 30 ноября, когда мы отошли на Михайловскую площадь.
Там мы и начали готовиться к защите и тренироваться. Потом мы все время были на Майдане и вошли в состав самообороны Майдана. Также в Правого сектора вошли Тризуб , УНА-УНСО и Карпатская сечь из Закарпатья.
- Вы проводили тренировку раньше?
- Да, 20 лет. У нас уже много поколений изменилось. У меня там дети были маленькие в свое время, а сейчас дочке 20 лет, и она всю жизнь провела в Тризубе .
Вообще Тризуб - это вузькофункциональна организация орденского типа. У нас три конкретных задачи: пропаганда идеологии украинского национализма в интерпретации Степана Бандеры, воспитание украинской молодежи в духе патриотизма; и национальная защитная деятельность, то есть защите чести и достоинства украинской нации, в любых условиях всеми доступными методами и средствами.
Вообще украинский национализм и бандеровцы - это не вузкочоли плебеи с садистическими наклонностями, это интеллектуалы, люди, которые пишут, выдаваемые которые ведут работу не только в силовом поле. Тризуб - организация, которая производит определенные идеи.
Мы не являемся политической партией, у нас даже запрещено в Тризубе занимать государственные должности.
Среди известных представителей Тризуба - президент Киево-Могилянской академии Сергей Квит, мой хороший друг и собрат. В свое время он был сотником в нашей организации. Или Петр Иванишин - доктор филологических наук, завкафедрой в Дрогобычском педуниверситете, тоже сотник.
- Где именно проходят эти тренировки?
- В лагерях всей Украине: Днепропетровск, Днепродзержинск, Кривой Рог, Павлоград, Никополь и т.п..Ребята собираются, у них там есть свой план деятельности на месяц, на полгода, на год. Они проводят обучающие семинары, занятия. Проводят различные мероприятия по декоммунизации и деколонизации Украины.
Я думаю, что вы слышали о событиях 2011 года, когда наша мобильная группа отрезала голову бюста Сталина в Запорожье, это была довольно резонансная вещь.
Мы это никогда не ставили на пиар, просто делаем то, что идет на благо нашей нации, нашему государству. У кого из нас есть возможность, накрывают наркопритоны, помогают правоохранительным органам, если так можно сказать, потому что мне кажется, что милиция сейчас большие наркоторговцы.
- То, что произошло 19 января на улице Грушевского, было запланировано заранее?
- Нет, конечно. Мы всегда стояли на передних рубежах те два месяца. Стимулом к ​​тем событиям стали диктаторские законы, которые были приняты 16 января. Нельзя жить при таких правилах в государстве.А 19 января на Грушевского приехали Автомайдановцы, которые хотели подойти к Верховной Раде и пикетировать. Правый сектор организован подошел, когда там уже были сотни людей.
Мы пытались говорить с милицией, договориться, чтобы нас пропустили. Они отреагировали достаточно агрессивно. А дальше вы знаете - начались активные действия, наши ребята стояли на защите людей. И я считаю, что очень хорошо, что так произошло, потому что когда бы не события 19 думаю, что власть не пошла на уступки и переговоры с оппозицией.
- Сколько у вас тут сейчас людей на Майдане?
- Где-то полутысячи человек плюс киевский мобилизационный резерв. Но сейчас ячейки возникают по всей Украине. Они сами организуются, называют себя Правым сектором, и мы работаем над тем, чтобы максимально координировать их.
- Сколько вы можете мобилизовать людей в целом по стране?
- Я думаю, что на это время тысяч 4-5 уже можно мобилизовать.
- Как вы финансируете организацию?
- Я к этому вопросу не имею отношения, но финансируется всего людьми. Мы еще открыли карты, но их заблоковувалы мгновенно. А после 19 января - это просто постоянный поток. Нам нужно все, потому что мы здесь уже два месяца. Люди несут пачками деньги, у нас ведется полный учет, все прозрачно, ребята закупают экипировку.
- Расскажите о своей организационной структуре?
- Структура будет отработана полностью уже после этих событий. Сейчас Правый сектор - это абсолютно контролируемая структура, и никакая она не экстремистская, не радикальной, я вообще не люблю этого слова - радикальная. Сейчас есть отряд на Майдане, есть отряды по областям и есть те стихийные группы, которые возникают. Мы приглашаем руководителей, общаемся, смотрим, адекватные люди, тогда принимаем решение.
Сейчас сформирован такой определенный политический провод в составе ребят из Тризуба, из УНА-УНСО и представителей других отдельных групп. Это небольшой круг, примерно человек 12. Именно они и принимают решения. Сейчас мы начали координировать наши действия еще с афганцами. Они официально не вошли в Правый сектор, но мы полностью теперь с ними координировать нашу деятельность, потому класть ребят просто так я не собираюсь.
- Каким образом вы принимаете решения?
- Есть стратегические решения, есть оперативные, тактические. На каждом уровне люди принимают их сами. В стратегической плоскости, мы обсуждаем ту или иную проблему с проводом из 12 человек и соответственно я принимаем решение. А дальше уже решают все командиры. Например, у нас Иранец - он решает в своей группе, отправлять людей на баррикады или нет.
- Иранец? Он из Ирана?
- Нет, это у него псевдоним такой. Все ребята по понятным причинам имеют псевдонимы, мы живем в такой системе координат. Я например, в Тризубе с 1994 года имел прозвище я Ястреб. А здесь у нас есть Пилипач, является Летун. Каждый сам себе выбирает, практически как на Сечи.

ПОСЛЕ 19 ЯНВАРЯ ДО НАШИХ РЕБЯТ не поднялся НИ ОДИН ЛИДЕР ОППОЗИЦИИ
- Координируют вы свою деятельность с оппозиционными силами?
- В первую очередь мы поддерживаем отношения с Андреем Парубием, как комендантом Майдана и фактическим руководителем Самообороны, к которой мы формально входим как двадцать третий сотня, хотя у нас с полтысячи человек.
А если говорить о всей оппозиции, то по большому счету у нас отношения никакие. Они не замечают нашего существования. Мне кажется, что это большая ошибка оппозиции, что они не учитывают силы афганцев, то же Правый сектор, и даже самооборону.
Мне кажется, что даже у Андрея Парубия не совсем все так просто с координацией действий с этой тройкой лидеров оппозиции. Потому что вижу заявления там звучат определенные. Андрей говорит одно, а лидеры - немножечко другое.
Меня, например, удивляет, что после 19 числа лидеры оппозиции не поднялись на этаж и не поблагодарили ребятам. Подойдите к людям, поговорите с ними. Это же живые люди и при этом хорошие.
Вчера приходит съемочная группа и оператор говорит: "Я был удивлен. Один парень сопромат читает, второй так английским владеет, он там с каким-то иностранцем общался. У вас такие ребята!".
Ну действительно - это цвет нации. Это люди, которые сейчас жертвуют жизнью и своей свободой ради Родины. Это же явление, а политики на это закрывают глаза.
Разве что Виталий Кличко - я с ним раза два встречался и абсолютно нормально общались. Хотя в целом оппозиция выполняет часть наших требований, ведь они прекрасно осознают наше присутствие и видят, что Правый сектор - то есть определенный фактор на Майдане.
- А вы даже не пытались контактировать с ними ради координации?
- Напрямую у нас общение не было. У меня такое впечатление еще ​​с самого начала мирного Майдана они действовали очень импульсивно и не системно. Они даже не создали единого Штаба. Мы же с самого начала выступили за единство Майдана, чтобы не было разделения на политиков, на Общественный сектор и Правый сектор. Я во всех интервью подчеркиваю, что повстанческое движение должно быть единственным и не хочу провоцировать оппозицию на какие-то ответы.
Но все должно быть до определенного предела. Когда страна оказалась перед реальной угрозой войны, на Майдане появилось большое недоверие к лидерам оппозиции. Два месяца они просто говорили. Хотя им предоставили мандат доверия - берите, решайте вопрос. Они ничего не смогли. 19 января мы пошли в наступление, они начали что-то делать. Ну, что же, будем давить дальше.
- Насколько мы понимаем, идеологически близкой к вашим взглядов является "Свобода" ...
- Да. У нас много точек соприкосновения в идеологических вопросах, но есть большие различия. Я, например, не понимаю некоторых вещей расистского характера, не приемлю их совершенно. Белорус погиб за Украину, армянин из Днепропетровска погиб за Украину. Они мне собратья намного больше, чем какая-нибудь, извините, коммунистическая скот, типа Симоненко, которая играет на Россию, но является этническим украинским.
Степан Бандера в свое время выдвинул три отношение к не украинское. Оно очень простое. Есть побратимских - для тех, кто вместе с нами борется за Украину независимо от национальности. Есть толерантное - к тем людям, которые живут на земле, не противодействуют нашей борьбе, поэтому мы к ним относимся нормально, в Украине всем места хватит. Третья - враждебная, к тем, кто противодействует национально-освободительной борьбе украинского народа, а это в любом государстве, любой народ именно такие позиции и имеет.
Социал-национализм для меня очень неоднозначный, потому по моему убеждению, национализм не требует каких-то приложений, он является самодостаточным. Олег ( Тягнибок - УП ) в последнее время тоже старается идти направлением традиционного национализма. Слава Богу. Хотя во время революции говорить об идеологических дискуссии как-то не очень приходится. В конце наши ребята стоят на баррикадах так же как ребята из "Свободы". Это объединяет.
- Представители власти говорят, что во время переговоров лидеры оппозиции утверждали, что люди согласны оставить административные помещения, если будут выпущены задержаны и осуждены. Это правда?
- Я думаю, что власть врала. Думаю, что оппозиция такого не говорила. Перед голосованием закона об амнистии мы объявляли нашу позицию, и она была где-то такой же в оппозиции. То есть, в случае, если власть пойдет на компромисс, примет закон о так называемой амнистии в редакции оппозиции, то Правый сектор готов отвести своих бойцов с Грушевского и разблокировать улицу. Это разумный компромисс.
Это не отменяет наших политических условий. Мы должны изменить страну на другом уровне. Майдан - это только Сечь, плацдарм, но речь не идет о постоянной драку.
- Ваши оппоненты ответили на это, что вы первыми открыли огонь и ушли в открытое наступление ...
-Нет-нет-нет! Я извиняюсь, Беркут избил детей на Майдане 30 ноября 2013. Два месяца люди стояли на Майдане и не проводили никаких действий. Затем произошла очередная провокация власти - принятие законов 16 января. Начались избиения активистов, похищения людей, посмотрите, что они вытворяют с автомайдан.
Именно они спровоцировали эту ситуацию, а люди пошли в наступление, потому что терпеть уже больше нельзя было. Сколько можно дальше стоять, танцевать на Майдане? Мы не овцы, украинском должно звучать гордо, и они доказали, что украинским звучит гордо.
- Как вы считаете, почему для этого должен был появиться Правый сектор, почему то именно это не делала оппозиция?
- Потому, что Правый сектор революционная структура Майдана. Я подчеркиваю: именно революционная, а не радикальная. Революция - это ум, это план и это действие. Когда ситуация народного возмущения, не использовать такую ​​ситуацию на благо того же народа нельзя. Оппозиция, к сожалению, не способна этого делать, потому что видимо, кресла в парламенте очень мягкие и они не способны на какой-то решительный шаг. Мы способны на такой шаг.
- Вы с самой оппозицией об этом говорили?
- Я же говорю, что с ними нет такого контакта. Я еще раз подчеркиваю, что я - за единство оппозиционного протестного, повстанческого движения, поэтому любое мое объяснение будет использовано против меня. Они начнут кричать, что я провокатор. Если честно, мне все равно, что они обо мне говорят. Наша разница в том, что меня не интересуют политические рейтинги.
- Сейчас в переговорах с властью участвуют представители оппозиционных партий. Как вы считаете, могут ли эти люди ответственность за действия Майдана и давать с его стороны какие-то гарантии?
- В том-то и дело, что процесс переговоров неконтролируемый Майданом. Кредит доверия к лидерам оппозиции, который они имели в начале и сейчас - совершенно разные вещи.
Мы требуем, чтобы в переговорную группу ввести не только лидеров оппозиции, но и представителей Майдана. Хотя бы в качестве наблюдателей. Тогда можно предоставлять какие-то гарантии и артикулировать хотя бы здесь, людям на Майдане, что вот такая договоренность, достигнутая между властью и оппозицией, и она должна быть выполнена.
Потому что иногда складывается такое впечатление, что они договариваются об одном, а потом у них что-то переигрывается и получается совсем другое.
Наша цель сейчас - заставить оппозицию снова войти в очередной этап переговоров с конкретными требованиями и достичь определенного понимания. Но обязательно с представителями Майдана.
В переговорную группу могут войти те же афганцы или Андрей Парубий как командир самообороны.Если пригласят меня - я пойду. Ничего страшного мы в этом не видим. Мы способны донести свою позицию, чтобы заставить и власть, и оппозицию договориться, чтобы не было кровопролития, чтобы государство вошло в другую плоскость своей деятельности. Ради этого я готов идти.
- Давайте проще. Представьте, что вы уже на переговорах и сейчас сидите напротив Виктора Януковича. Какие бы вы аргументы использовали, чтобы уговорить его изменить свои действия?
- Я бы добивался компромисса, давил бы, хотя знаю, что он этого не любит. Я не уверен в том, что Янукович получает достоверную информацию. Мне кажется, что у него какое-то неадекватное восприятие ситуации. Например, я думаю, что он не понимает, что 80% людей сейчас не доверяют власти. Думаю, что его советники предоставляют ему немного другие цифры и показывают другие картинки.
Поэтому я бы начал с того, что нельзя воевать с собственным народом. Еще никто не победил собственный народ. Объяснил и, что те вещи, которые творят силовики - это реальная война против украинского. Второе, что очень важно - это попытаться ему объяснить, что те тысячи самообороны, которые уже сформированы, не дадут возможности "Беркута" или внутренним войскам легонько зачистить Майдан и пройти по нему парадно-строевым шагом.
Они еще не понимают, что Майдан - это уже явление со своей армией, со своей медициной, всякими структурами, это уже определенное государство. И захватить ее без очень большой крови не удастся.
Дубинками разогнать это уже не возможно. Им придется применять огнестрельное оружие, уже легально, а не так как на Грушевского. И в ответ они получат по полной программе, это я могу гарантировать Виктору Януковичу.
- Хорошо, а что вы хотите? То есть вы говорите, Виктор Федорович, ситуация вот такая. Что дальше?
- Предпосылкой любых переговоров должно стать освобождение всех арестованных. Это же не террористы, это не экстремисты. Думаю, что даже вы знаете кого-то из тех людей. Это абсолютно нормальные, адекватные люди, которым так накипело. Люди должны быть увольнении. О любой нормализацию можно говорить только после этого.
Во-вторых, это прекращение любых силовых действий со стороны власти. В первую очередь по регионам. Прекратить похищения активистов. Это же террор против собственного народа.
Надо немедленно начинать расследование преступлений, которые происходили на улицах. "Беркут" не мог стрелять без ведома министра внутренних дел. Это же военная структура, там должна быть дисциплина, четкое подчинение. Если это были провокации, тогда надо выяснить, кто стрелял. Дайте людям информацию, не молчите, не закрывайте глаза на то, что происходит.
Янукович на самом деле уже выполнил несколько наших требований об отставке правительства и отмене законов 16 января. Но изменение одного побуванчика на другого, который имеет приставку не решает никаких вопросов.
Нужно начинать формирование компромиссного правительства, возможно бы было состоять не из руководителей политических партий, а из профессионалов. При этом все одиозные фигуры, всякие Захарченко, табачники, и другие, типа политики, должны быть заменены. Это первый шаг, который они бы должны были сделать, и это бы сразу сняло напряжение.
- Кого вы видите во главе этого Кабинета министров?
- Я не могу об этом говорить, потому что я не специалист в формировании правительства. Об этом должны говорить политики.
- Но не имея собственных предложений вы снимаете с себя ответственность и видсторонюетесь от политических процессов.
- Я 25 лет избегал публичной политики. Для меня это не проблема. Хотя сейчас в перспективе мы рассматриваем варианты, если будет мир, то Правый сектор перерастет в политическую организацию.Об этом говорят все ребята. И ради Бога! Заняться политикой можно всегда. Для меня они являются цветом нации и они не могут быть пушечным мясом, которое используют и потом забудут. Но сейчас о конкретике еще рано говорить. Сегодня Правый сектор нельзя сужать до каких-то политических вещей.
- Но сейчас именно так все и выглядит - вас используют: вы стоите на баррикадах, а должности в правительстве предлагают Арсению Яценюку и Виталию Кличко.
- Дело в том, что жизнь государства, жизнь нашего народа не ограничивается одним Кабинетом министров. Пусть берут. Пригласят - поможем. Силовой блок возьмем, наведем порядок в государстве.Но я сомневаюсь, что нам будет предложена хоть какая-то должность.
НА ПРЕЗИДЕНТСКИХ ВЫБОРАХ В НАС БУДЕТ СВОЙ КАНДИДАТ
- Что вы предложите Виктору Януковичу в случае победы революции?
- Это от него зависит. Некоторое время назад мы гарантировали ему 24 часа, чтобы он уехал из страны и его никто трогать не будет. Сегодня, если бы он принял разумное решение, то ему можно было бы дать даже гарантии безопасности в государстве. Чтобы не было войны, чтобы не было кровопролития.Пусть сидит в Межигорье, пасет страусов, и никто там его трогать не будет. Но это должно быть его решение.
- Вы лично себя видите на какие-то должности?
- Сейчас - нет. У меня очень хорошая должность - я проводник Тризуба. Мне легче выступать перед строем, а не на сцене.
- Но это не та должность, которая может изменить страну. Чем бы вы занимались в мирное время?
- Хочешь мира - готовься к войне. Мы инициировали Правый сектор, и Правый сектор немного страну изменил. В мирное время я бы продолжал заниматься Тризубом. Так как делал это двадцать лет до того.
Вы поймите, что Тризуб - это не структура, которая однозначно ставит себе целью какой-то силовой конфликт. Нет. Любой нормальный государство иметь парамилитарные государственного плана структуры, которые готовят молодежь к службе в армии, которые позволяют в случае какой-то опасности, внешней или внутренней мобилизовать какие-то определенный кадровый резерв для защиты интересов народа. Это нормальное явление в большинстве цивилизованных стран мира.Тризуб будет актуальным всегда. Даже если мы будем иметь лучшего президента и лучшее правительство.
- Есть ли у вас какая-то информация о том, кто занимается похищением людей?
- К большому сожалению нет. Мы стараемся заполучить эту информацию, но пока нам не удается. Мы обращались к властям с тем, чтобы активизировали действия силовиков, той же Службы безопасности чтобы их все оперативные возможности были задействованы для поиска. Наконец, в этих всех событиях она не такая запятнана, как МВД. Но пока ничего нет.
- То есть вы искренне надеетесь на властные структуры в расследовании этого вопроса?
- А я не уверен, что только власть к этому причастна. Я не исключаю, что к этому причастны иностранные спецслужбы. Например ФСБ. Россия всегда пользуется дестабилизацией в Украине. Как только дестабилизация в Украине, они сюда заходят и решают какие-то свои определенные интересы.Путин неоднократно заявлял, что Украина - это не государство. И я больше, чем уверен, что планы о разделе Украины на два на три, на пять, на шесть зон влияния существуют по сей день.
- Но фактором дестабилизации называют и сам Правый сектор и его деятельность.
- Мне наоборот кажется, что правый сектор последние месяцы собственно показал, что он фактор стабилизации. Если бы не действия Правого сектора, то никаких переговоров бы не было, радикальные настроения бы увеличивались и взорвались в регионах в виде партизанской войны. Почему-то об этом никто не думает?
Пока, что все же ситуация контролируется и находится в переговорном процессе. Если они не договорятся, риск партизанской войны в Украине очень сильно возрастет. Как известно, украинским имеют очень славную традицию ведения партизанской войны. Десятками лет воюют. Только то будет польза для государства?
- А вы не боитесь, что эта партизанская война может переростив гражданскую?
- Гражданской войны не может быть. Когда 80% народа не поддерживает власть, это будет борьба между обществом народом и властью. И это две большие разницы между гражданской войной и той, о которой мы говорим. Это будет национально-освободительная война. Но нам бы не хотелось. Все же мы имеем государство, имеем плацдарм для развертывания процесса нации и государства.
- Но многие на востоке Украины искренне считают, что здесь собираются бандеровцы, националисты, и они действительно убеждены, что им надо против этого бороться. Что делать с этими людьми?
- По моей информации это очень небольшой процент людей. Я сам из Днепропетровщины, я там владею ситуацией полностью. В основном это наемники. Вы же видели события у днепропетровской обладминистрации. Там местный депутат-регионал Ступак уже года полтора собирает отморозков, формирует бойцовские клубы, охранные структуры, которые теперь вместе с милицией "идейно" защищают облгосадминистрацию.
Вы видели среди защитников администрации хотя бы одних нормальных граждан, которые вышли сами? Или в том же Крыму созданы подразделения шовинистически настроенных ряженых казаков, которые создают черные сотни и выступают в защиту власти. А где массы людей? При том, что крымские татары полностью на стороне Евромайдану. Поэтому, все это неоднозначно.
- Если бы вы поговорили с людьми на востоке, они то же самое говорят о Майдане: что здесь очень мал процент искренних людей, а большинство - проплаченных националистов. У вас с ними очень похожа риторика, которая в конечном счете малоздатна привести к компромиссу .
- Давайте на примерах. Партия регионов попыталась делать Антимайдан, свозя людей со всей Украины. Кто там стоит? Это реально асоциальный элемент, или бюджетники, которых просто туда загоняли. Я общался с кучей людей, и когда я кричал "Зека геть!", Они махали руками и смеялись. Это миф о какой-то определенной социальной поддержке Януковича и его власти.
Показателем являются действия ультрас по всей Украине, которые поддержали Майдан. Это же люди собственно идейные из луганской "Зари", с симферопольской "Таврии", запорожского "Металлурга", из днепропетровского "Днепра", из харьковского "Металлиста" и так далее. Сколько допа с Гепой пытаются собрать тех те тушек, чтобы направить сюда на Киев, а им и этого не удается сделать. За какую поддержку можно говорить? Это большая ложь о расколе. Нет никакого раскола. Янукович, дай бог ему здоровья, объединил страну.
- На Майдане все время звучит призыв к трех оппозиционеров - определиться с единой кандидатурой. Вы поддерживаете этот призыв?
- Кажется, что он уже не актуален, потому что больше раздается призыв определиться с лидерами Майдана. Лидерами сопротивления как такового. Для людей актуальность президентских выборов отошла там какой-то второй, третий план.
- В случае президентских выборов - досрочных или срочных - какая у вас будет стратегия: вы кого-то поддержите пойдете на выборы сами?
- Мы не исключаем, что Правый сектор выдвинет свою кандидатуру на выборах. Но пока об этом рано говорить.
- То есть вы действительно искренне верите, что кандидат от правого сектора имеет шанс на выигрыш по всей стране?
- Если идти из правильных позиций, то шанс есть всегда. Правый сектор за несколько недель стал всеукраинским явлением. Это Харьков, Днепропетровск, Донецк, Крым. С другой стороны президентские выборы могут поднять наши идеи революционных изменений в государстве на достаточно высокий уровень.
- Вы не боитесь, что ваш поход на выборы рассеет оппозиционный электорат, и вас обвинят в расколе?
- Послушайте, пусть этот процесс закончится, и тогда мы посмотрим, что и как. Идеи распыления сил, которые они рассказывают друг другу, это какая-то детская игра. Они все прекрасно знают, что идут втроем, распыляя силы с самого начала.
Здесь или сесть и договориться реально, и придерживаться тех договоренностей, или каждому играть свою игру. Для нас не является принципиальным участие в президентских выборах на этом этапе. Нам нужен мир.
Дело в том, что есть люди, которые много говорят и мало делают, а есть люди, которые действуют и своим потом и кровью доказывают, что они способны на сдвиг, на действие, на достижение результата.
Правый сектор - площадка для ребят, которые доказали свою способность что-то менять, жертвовать своими благами для чего-то высшего. Политики последние годы этого не демонстрируют. Я не вижу, чтобы они демонстрировали эту жертву, желание и умение жертвовать.
- А кто для вас кто лидер сопротивления?
- Его на данный момент нет. Я сделал заявление, что готов взять на себя ответственность за все те вещи, которые происходят. Это не значит, что я лично имею какие-то президентские амбиции. Просто я вижу, что полная координация и контроль над ситуацией. Пусть определяются сами между политиками. Если кто-то из них готов это сделать, пусть делает, мы его искренне поддержим. Но я не вижу, чтобы кто-то этим занимался.

ПРАВЫЙ СЕКТОР НЕ ВОЮЕТ с семьей
- Вы осознаете, что в случае поражения или даже компромисса между властью и оппозицией вас может ждать тюрьма?
- Да, конечно. Я 25 лет до того готов. Что поделаешь, жизнь есть жизнь. Все мы под Богом ходим. Как будет так будет. Будет уголовное дело, то будет уголовное дело. Я за Украину буду бороться. Пусть пробуют посадить. Мы еще увидим кто кого будет сажать в конце концов.
- Вам еще повестку не приносили?
- Нет. А я здесь живу, куда мне повестку? На Майдан они не приносят, на пятый этаж ментов не пускают ребята.
- Но может такое случиться, что к аресту и не дойдет. Вас может ожидать судьба Игоря Луценко или Дмитрия Булатова ...
- Я знаю во имя чего я веду борьбу. Конечно, не хочется, я живой человек и имею инстинкт самосохранения. Но ребята меня охраняют, ходят за мной, бронежилет одевают.
- Вы вообще выходите за пределы Майдана?
- Редко бывает. Куда - не скажу.
- Что с вашей семьей сейчас?
- Семью раз видел на Рождество. Они в Украине, но я временно изменил их место жительства. Дело в том, что в Интернет выбросили всю информацию по нашим адресам, по семьям, поэтому определенная опасность есть.
- Но такая же информация есть и о сотрудниках Беркута например. Вы можете гарантировать всем правоохранителям и представителям власти, их семьям ничего не угрожает?
- Я могу гарантировать, что Правый сектор ни в коем случае не затрагивает ни одного ребенка, ни одной семьи любых силовиков, любых структур. Правый сектор не воюет с женщинами и детьми. Мы не изверги с Беркута, которые бьют журналистов и медиков. Поэтому можете не волноваться - никто никаких действий не будет проводить. По Правый сектор я могу отвечать.
- Ультиматум вы еще ставили ... до 4 числа у вас есть требование: или освободить всех, или будут ... Можете сказать о чем это? Почему именно 4 число?
- Четвертого февраля - следующая сессия. Мы требуем, чтобы Верховная рада проголосовала документ по безусловному и полному освобождению и реабилитации задержанных людей. И это никакая не амнистия, потому что это никакие не преступники.
Мы также требуем прекращения любых силовых действий со стороны власти - это похищение, поджоги машин и т.п.. Думаю, что они прислушиваются к нам. Процентов на 90 уверен, что они прислушиваются.
Иначе мы реально на грани кровавого конфликта. Я не исключаю, что люди, которые стоят на Майдане, проведут очень мощную мобилизацию и пойдут на правительственный квартал. И примут его - я больше, чем уверен, хоть с кровью, хоть с потерями большими. Потому патовая ситуация осталась.Тогда вынесут всех: и режима охранников и Януковича, поэтому им лучше договориться.
- Вы понимаете, что даже то, что вы сейчас говорите, может быть использовано против вас?
- Да, конечно. Революция же. Есть две стороны баррикад - это закономерно. Сейчас все используется или против нас или против них.
- Вы каким-то образом выбираете людей, которые к вам приходят? Они проходят какой-то отбор?
- Безусловно. Запись добровольцев происходит все время, особенно во время каких-то активных действий. Относительно критериев - это командирам нужно обращаться непосредственно. Они с людьми работают. Я точно знаю, что не берут несовершеннолетних. Потому бегают табунами по 15-16 лет.
- Вы выдаете людям какое-то оружие, имеется в виду не огнестрельное?
- А они сами приходят или битой какой-либо или дубинкой каким-либо. Мы их уже экипируем. Вот собственно деньги, идущие от людей, на них мы закупаем щитки всевозможные, шлемы и щиты, очень большой арсенал того всего. Согласно экипируются, затем проводятся занятия с ними.
Если человек имеет плохое физическое здоровье, то для нее находится другая работа - на кухне, в медицинской части, и так далее. Девочки молодцы, просто молодцы, они столько уже сделали хорошего. Они и раненых извлекли во время боевых действий, и здесь постоянно помогают.
- Относительно огнестрельного оружия - вы призвали людей приносить ее на Майдан. Зачем вы это делаете?
- Когда был подписан приказ МВД о разрешении использовать огнестрельное оружие против людей, я призвал владельцев легальной зарегистрированного оружия приобщиться к нам, чтобы создать группу огневой поддержки в случае, если они пойдут на Майдан и будут стрелять. Я считаю, что в ответ так же надо стрелять, потому что других вариантов нет. Но это только в случае, если они первые начнут огонь.
- Этот отряд уже создан?
- Это тайна, извини.
- Кто владеет всей информацией, которая есть сейчас в Правом секторе? Есть человек, который знает все.
- Все не знает никто. Информацией владеет политическое руководство.
- Как вы координируете свои действия? Не секрет, что все переговоры прослушивается, как вы это делаете?
- За счет связных, посыльных, рация у всех ребят есть, но их так же сканируют, то мы знаем.Аппаратуры натыкали во всех домах вокруг, такое впечатление. Оперативные машины стоят и так далее. Я, кстати, тех ребят, что там сидят, не считаю врагами или я кем-то, они делают свою работу, должны делать.
Более того, я больше, чем уверен, что в силовых структурах очень-очень неоднозначная ситуация по отношению к власти, к оппозиции, к Майдану. Одни ненавидят, но это небольшой процент, другие с симпатией относятся, потому что мы также с силовиками ведем определенные переговоры. Ребята к нам подходят говорят. Режим сыплется. Его надо дожать просто, чтобы они пошли на эти политические шаги.

Там, на Грушевского, стоят две баррикады. Есть какое-то общение с "Беркутом"? Вы носите им теплый чай, кофе? Я знаю, что были такие инициативы.
- Сейчас не знаю, носят. Раньше, когда они нас блокировали на самом Майдане, то их кормили. Я был противником этого не потому, что мне те ребята недруги, они украинским, они просто по другую сторону баррикад. Они служат врагу. Но этого не желательно делать. Чем больше их будет выведено из строя за счет недоедания и т.д., тем меньше возможности, что они пойдут в наступление и атаку, и начнут бить людей, как они это неоднократно делали. Поэтому чисто из прагматических соображений я не думаю, что им нужно носить бутерброды, кофе.

Оригинал:

Спойлер

Лідер Правого сектору Дмитро Ярош: Коли 80% країни не підтримує владу, громадянської війни бути не може
Вівторок, 04 лютого 2014, 15:59

Лідер Правого сектору Дмитро Ярош: Коли 80% країни не підтримує владу, громадянської війни бути не може
Лідер Правого сектору Дмитро Ярош – найбільш невідома широкому загалу фігура подій останніх двох місяців. Ще два тижні тому про існування і самого сектору і Яроша знало лише вузьке коло причетних до організації життя Євромайдану. Сьогодні ж описувати події у Києві без згадування Правого сектору неможливо.
19 січня після початку подій на вулиці Грушевського світові ЗМІ вибухнули вогненними кадрами молодих хлопців з коктейлями молотова та балакалавою на обличчі. Дії Правого сектору витиснули зі шпальт словосполучення "мирний протест", але в той же той самий час Правий сектор змусив владу прислухатися до Майдану і скасувати закони 16 січня.
Штаб цього поки що неформального об’єднання знаходиться на п’ятому поверсі Будинку профспілок. Знімати в коридорі тут заборонено, на полу постелені численні матраци, на яких поруч з дерев’яними та залізними палицями лежать підручники – більшість членів Правого сектору це молоді хлопці студентського віку.
З Дмитром Ярошем ми зустрілись в одному з кабінетів – два на три метри – де зазвичай проходять прес-конференції Правого сектору. Там же ж обладнаний кабінет керівника сектору, в "приймальні" - троє хлопців з раціями, у камуфляжній формі з балаклавою на голові.
В ТРИЗУБІ МЕНЕ НАЗИВАЮТЬ ЯСТРУБОМ
- Яка ваша особиста історія, чим ви займаєтесь в житті?
- Я провідник Всеукраїнської організації Тризуб ім. Степана Бандери. Займаюсь громадською діяльністю уже протягом 25 останніх років. Сам із Дніпродзержинська, Дніпропетровської області. Піднімав перший синьо-жовтий прапор в квітні 1989 році у Дніпродзержинську.
Створив Народний рух України, був членом української Гельсінської спілки, отримав рекомендації у 1989 році від Левка Лук’яненка і Степана Хмари у Москві, на Арбаті, де відбувалось пікетування тоді за відновлення діяльності Української греко-католицької церкви. З 1994 року - засновник Тризуба ім. Степана Бандери практично на різних посадах, починаючи там від керівника міської структури Тризуба, потім обласної, потім регіональних структур і так далі.
Командував організацією з 1996 по 1999, потім був головним інспектором Тризуба, потім знову командував організацією, потім передав повноваження головного командира своєму наступнику Андрію Стемпіцькому. Займаюсь власне цим все життя. За освітою викладач української мови і літератури, закінчив в 2001 році Дрогобицький педагогічний університет, філфак.
- Як виник Правий сектор?
- 24-25 листопада в Києві відбулась велика акція у зв’язку із скасуванням євроінтеграції. Взагалі Тризубне є активним прихильником будь-яких інтеграційних процесів, але ми проголосили, що створюємо Правий сектор як площадку для координації дій різних революційно налаштованих груп, бо, по великому рахунку, з самого початку ми чудово усвідомлювали те, що не можна жити далі в тій системі державних координат, які існують.
Остаточно Правий сектор виник вже після подій 30 листопада, коли ми відійшли на Михайлівську площу.
Там ми і почали готуватись до захисту і тренуватись. Потім ми весь час були на Майдані та увійшли в склад самооборони Майдану. Також до Правого сектору увійшли Тризуб, УНА-УНСО і Карпатська січ із Закарпаття.
- Ви проводили тренування раніше?
- Так, 20 років. В нас вже багато поколінь змінилось. В мене там діти були маленькі в свій час, а зараз доньці 20 років, і вона все життя провела в Тризубі.
Взагалі Тризуб – це вузькофункціональна організація орденського типу. У нас три конкретних завдання: пропаганда ідеології українського націоналізму в інтерпретації Степана Бандери; виховання української молоді в дусі патріотизму; та національна захисна діяльність, тобто захист честі і гідності української нації, у будь-яких умовах всіма доступними методами і засобами.
Взагалі український націоналізм і бандерівці – це не є вузкочолі плебеї із садистичними нахилами, це інтелектуали, люди, які пишуть, які видаються, які ведуть роботу не тільки в силовому полі. Тризуб – організація, яка продукує певні ідеї.
Ми не є політичною партією, в нас навіть заборонено в Тризубі займати державні посади.
Серед відомих представників Тризуба – президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт, мій хороший друг і побратим. В свій час він був сотником в нашій організації. Або Петро Іванишин – доктор філологічних наук, завкафедрою в Дрогобицькому педуніверситеті, теж сотник.
- Де саме проходять ці тренування?
- В таборах всій Україні: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Павлоград, Нікополь тощо. Хлопці збираються, у них там є свій план діяльності на місяць, на півроку, на рік. Вони проводять вишколи, заняття. Проводять різні заходи по декомунізації та деколонізації України.
Я думаю, що ви чули про події 2011 року, коли наша мобільна група відрізала голову бюсту Сталіна в Запоріжжі, це була доволі резонансна річ.
Ми це ніколи не ставили на піар, просто робимо те, що йде на благо нашій нації, нашій державі. У кого з нас є можливість, накривають наркопритони, допомагають правоохоронним органам, якщо так можна сказати, бо мені здається, що міліція зараз більші наркоторговці.
- Те, що сталося 19 січня на вулиці Грушевського, було заплановано заздалегідь?
- Ні, звичайно. Ми завжди стояли на передніх рубежах ті два місяці. Стимулом до тих подій стали диктаторські закони, які були прийняті 16 січня. Не можна жити при таких правилах в державі. А 19 січня на Грушевського приїхали автомайданівці, які хотіли підійти до Верховної Ради і пікетувати. Правий сектор організовано підійшов, коли там вже були сотні людей.
Ми намагались говорити з міліцією, домовитись, щоб нас пропустили. Вони відреагували доволі агресивно. А далі ви знаєте – розпочались активні дії, наші хлопці стояли на захисті людей. І я вважаю, що дуже добре, що так сталося, бо коли б не події 19, думаю, що влада не пішла на поступки та переговори з опозицією.
- Скільки у вас тут зараз людей на Майдані?
- Десь півтисячі людей плюс київський мобілізаційний резерв. Але зараз осередки виникають по всій Україні. Вони самі організовуються, називають себе Правим сектором, і ми працюємо над тим, щоб максимально координувати їх.
- Скільки ви можете змобілізувати людей загалом по країні?
- Я думаю, що на цей час тисяч 4-5 вже можна мобілізувати.
- Як ви фінансуєте організацію?
- Я до цього питання не маю відношення, але фінансується все людьми. Ми ще відкрили картки, але їх заблоковували миттю. А після 19 січня – це просто постійний потік. Нам потрібно все, бо ми тут вже два місяці. Люди несуть пачками гроші, у нас ведеться повний облік, все прозоро, хлопці закуповують екіпіровку.
- Розкажіть про свою організаційну структуру?
- Структура буде відпрацьована повністю вже після цих подій. Зараз Правий сектор – це абсолютно контрольована структура, і ніяка вона не екстремістська, не радикальна, я взагалі не люблю цього слова - радикальна. Зараз є загін на Майдані, є загони по областях і є ті стихійні групи, які виникають. Ми запрошуємо керівників, спілкуємось, дивимось, чи адекватні люди, тоді приймаємо рішення.
Зараз сформований такий певний політичний провід в складі хлопців із Тризуба, з УНА-УНСО іпредставників інших окремих груп. Це невелике коло, приблизно чоловік 12. Саме вони й приймають рішення. Зараз ми почали координувати наші дії ще з афганцями. Вони офіційно не ввійшли в Правий сектор, але ми повністю тепер з ними координуємо нашу діяльність, бо класти хлопців просто так я не збираюсь.
- Яким чином ви ухвалюєте рішення?
- Є стратегічні рішення, є оперативні, тактичні. На кожному рівні люди приймають їх самі. У стратегічній площині, ми обговорюємо ту чи іншу проблему з проводом з 12 людей і відповідно я приймаємо рішення. А далі вже вирішують все командири. Наприклад, є в нас Іранець – він вирішує у своїй групі, чи відправляти людей на барикади чи ні.
- Іранець? Він з Ірану?
- Ні, це в нього псевдонім такий. Всі хлопці із зрозумілих причин мають псевдоніми, ми живемо в такій системі координат. Я наприклад, в Тризубі з 1994 року мав прізвисько я Яструб. А тут в нас є Пилипач, є Летун. Кожен сам собі вибирає, практично як на Січі.

ПІСЛЯ 19 СІЧНЯ ДО НАШИХ ХЛОПЦІВ НЕ ПІДНЯВСЯ ЖОДЕН ЛІДЕР ОПОЗИЦІЇ
- Чи координуєте ви свою діяльність з опозиційними силами?
- В першу чергу ми підтримуємо стосунки із Андрієм Парубієм, як комендантом Майдану і фактичним керівником Самооборони, до якої ми формально входимо як 23-я сотня, хоча в нас з півтисячі людей.
А якщо говорити про всю опозицію, то по великому рахунку у нас стосунки ніякі. Вони не помічають нашого існування. Мені здається, що це велика помилка опозиції, що вони не враховують сили афганців, той же Правий сектор, та навіть самооборону.
Мені здається, що навіть в Андрія Парубія не зовсім все так просто із координацією дій із цією трійкою лідерів опозиції. Тому, що бачу заяви там лунають певні. Андрій говорить одне, а лідери – трошечки інше.
Мене, наприклад, дивує, що після 19 числа лідери опозиції не піднялись на поверх і не подякували хлопцям. Підійдіть до людей, поговоріть з ними. Це ж живі люди і при тому хороші.
Вчора приходить знімальна група і оператор каже: "Я був здивований. Один хлопець сопромат читає, другий так англійською володіє, він там із якимось іноземцем спілкувався. У вас такі хлопці!".
Ну справді - це цвіт нації. Це люди, які зараз жертвують життям і своєю свободою заради Батьківщини. Це ж явище, а політики на це закривають очі.
Хіба що Віталій Кличко – я з ним рази два зустрічався і абсолютно нормально спілкувались. Хоча здебільшого опозиція виконує частину наших вимог, адже вони чудово усвідомлюють нашу присутність і бачать, що Правий сектор – то є певний чинник на Майдані.
- А ви навіть не намагались контактувати з ними заради координації?
- Напряму у нас спілкування не було. У мене таке враження ще із самих початків мирного Майдану, що вони діяли дуже імпульсивно і не системно. Вони навіть не створили єдиного Штабу. Ми ж з самого початку виступили за єдність Майдану, щоб не було поділу на політиків, на Громадський сектор та Правий сектор. Я в усіх інтерв’ю наголошую, що повстанський рух має бути єдиним і не хочу провокувати опозицію на якісь відповіді.
Але все має бути до певної межі. Коли країна постала перед реальною загрозою війни, на Майдані з’явилась велика недовіра до лідерів опозиції. Два місяці вони просто говорили. Хоча їм надали мандат довіри – беріть, вирішуйте питання. Вони нічого не змогли. 19 січня ми пішли у наступ, вони почали щось робити. Ну, що ж, будемо тиснути далі.
- Наскільки ми розуміємо, ідеологічно найближчою до ваших поглядів є "Свобода"…
- Так. У нас багато спільних позицій в ідеологічних питаннях, але є великі розбіжності. Я, наприклад, не розумію певних речей расистського характеру, не сприймаю їх абсолютно. Білорус загинув за Україну, вірменин із Дніпропетровська загинув за Україну. Вони мені побратими набагато більші, ніж яка-небудь, перепрошую, комуністична худоба, типу Симоненка, яка грає на Росію, але є етнічним українцем.
Степан Бандера в свій час висунув три ставлення до не українців. Воно дуже просте. Є побратимське - для тих, хто разом з нами бореться за Україну незалежно від національності. Є толерантне - до тих людей, які живуть на тій землі, не протидіють нашій боротьбі, тому ми до них ставимось нормально, в Україні всім місця вистачить. Третя – ворожа, до тих, хто протидіє національно-визвольній боротьбі українського народу, а це в будь-якій державі, будь-який народ саме такі позиції і має.
Соціал-націоналізм для мене дуже неоднозначний, бо на моє переконання, націоналізм не потребує якихось додатків, він є самодостатнім. Олег (Тягнибок - УП) останнім часом теж намагається йти напрямком традиційного націоналізму. Слава Богу. Хоча під час революції говорити про ідеологічні дискусії якось не дуже випадає. Врешті наші хлопці стоять на барикадах так само як хлопці із "Свободи". Це об’єднує.
- Представники влади кажуть, що під час переговорів лідери опозиції стверджували, що люди згодні залишити адміністративні приміщення, якщо будуть випущені затримані та засуджені. Це правда?
- Я думаю, що влада брехала. Думаю, що опозиція такого не казала. Перед голосуванням закону про амністію ми оголошували нашу позицію, і вона була десь такою самою в опозиції. Тобто, у випадку, якщо влада піде на компроміс, прийме закон про так звану амністію у редакції опозиції, то Правий сектор готовий відвести своїх бійців з Грушевського і розблокувати вулицю. Це розумний компроміс.
Це не скасовує наших політичних умов. Ми маємо змінити країну на іншому рівні. Майдан – це лише Січ, плацдарм, але мова не йде про постійну бійку.
- Ваші опоненти відповіли б на це, що ви першими відкрили вогонь та пішли у відкритий наступ...
-Ні-ні-ні! Я перепрошую, Беркут побив дітей на Майдані 30 листопада 2013 року. Два місяці люди стояли на Майдані і не проводили ніяких дій. Потім сталась чергова провокація влади - прийняття законів 16 січня. Почались побиття активістів, викрадання людей, подивіться, що вони витворяють з Автомайданом.
Саме вони спровокували цю ситуацію, а люди пішли у наступ, тому що терпіти вже більше не можна було. Скільки можна далі стояти, танцювати на Майдані? Ми не вівці, українець має звучати гордо, і вони довели, що українець звучить гордо.
- Як ви вважаєте, чому для цього мав з’явитись Правий сектор, чому те саме це не робила опозиція?
- Тому, що Правий сектор найреволюційніша структура Майдану. Я підкреслюю: саме революційна, а не радикальна. Революція – це розум, це план і це дія. Коли є ситуація народного збурення, не використати таку ситуацію на благо того самого народу не можна. Опозиція, на жаль, не здатна цього робити, бо мабуть, крісла в парламенті дуже м’якенькі і вони не здатні на якийсь рішучий крок. Ми здатні на такий крок.
- Ви з самою опозицією про це говорили?
- Я ж говорю, що з ними немає такого контакту. Я ще раз наголошую, що я - за єдність опозиційного, протестного, повстанського руху, тому будь-яке моє пояснення буде використане проти мене. Вони почнуть кричати, що я провокатор. Якщо чесно, мені все одно, що вони про мене говорять. Наша різниця в тому, що мене не цікавлять політичні рейтинги.
- Зараз в переговорах з владою беруть участь представники опозиційних партій. Як ви вважаєте, чи можуть ці люди відповідати за дії Майдану та давати з його боку якісь гарантії?
- В тому-то й справа, що процес переговорів неконтрольований Майданом. Кредит довіри до лідерів опозиції, який вони мали на початках і зараз – зовсім різні речі.
Ми вимагаємо, щоб у переговорну групу ввести не тільки лідерів опозиції, але і представників Майдану. Хоча б у якості спостерігачів. Тоді можна надавати якісь гарантії і артикулювати хоча би тут, людям на Майдані, що ось така домовленість, досягнута між владою і опозицією, і вона має бути виконана.
Бо іноді складається таке враження, що вони домовляються про одне, а потім у них щось переграється і виходить зовсім інше.
Наша мета зараз - примусити опозицію знову увійти в черговий етап переговорів з конкретними вимогами і досягти певного порозуміння. Але обов’язково з представниками Майдану.
У переговорну групу можуть увійти ті ж афганці або Андрій Парубій як командир самооборони. Якщо запросять мене – я піду. Нічого страшного ми в цьому не бачимо. Ми здатні донести свою позицію, щоб примусити і владу, і опозицію домовитись, щоб не було кровопролиття, щоб держава увійшла в іншу площину своєї діяльності. Заради цього я готовий йти.
- Давайте простіше. Уявіть, що ви вже на переговорах і зараз сидите навпроти Віктора Януковича. Які б ви аргументи використали, щоб вмовити його змінити свої дії?
- Я б домагався компромісу, тиснув би, хоча знаю, що він цього дуже не любить. Я не впевнений в тому, що Янукович отримує достовірну інформацію. Мені здається, що в нього якесь неадекватне сприйняття ситуації. Наприклад, я думаю, що він не розуміє, що 80% людей зараз не довіряють владі. Думаю, що його радники надають йому трішечки інші цифри і показують інші картинки.
Тому я б почав з того, що не можна воювати із власним народом. Ще ніхто не переміг власний народ. Пояснив и, що ті речі, які творять силовики – це реальна війна проти українців. Друге, що дуже важливо – це спробувати йому пояснити, що ті тисячі самооборони, які вже сформовані, не дадуть можливості "Беркуту" або внутрішнім військам легенько зачистити Майдан і пройти по ньому парадно-стройовим кроком.
Вони ще не розуміють, що Майдан - це вже явище зі своєю армією, зі своєю медициною, всякими структурами, це вже певна держава. І захопити її без дуже великої крові не вдасться.
Дубинками розігнати це вже не можливо. Їм прийдеться застосовувати вогнепальну зброю, вже легально, а не так як на Грушевського. І у відповідь вони отримають по повній програмі, це я можу гарантувати Віктору Януковичу.
- Добре, а чого ви хочете? Тобто ви кажете, Віктор Федорович, ситуація от така. Що далі?
- Передумовою будь-яких переговорів має стати звільнення всіх заарештованих. Це ж не терористи, це ж не екстремісти. Думаю, що навіть ви знаєте когось із тих людей. Це абсолютно нормальні, адекватні люди, яким так накипіло. Люди мають бути звільненні. Про будь-яку нормалізацію можна говорити лише після цього.
По-друге, це припинення будь-яких силових дій з боку влади. В першу чергу по регіонах. Припинити викрадення активістів. Це ж терор проти власного народу.
Треба негайно починати розслідування злочинів, які відбувались на вулицях. "Беркут" не міг стріляти без відома міністра внутрішніх справ. Це ж військова структура, там має бути дисципліна, чітке підпорядкування. Якщо то були провокації, тоді треба з’ясувати, хто стріляв. Дайте людям інформацію, не мовчіть, не закривайте очі на те, що стається.
Янукович насправді вже виконав кілька наших вимог щодо відставки уряду та скасування законів 16 січня. Але зміна одного побуванчика на іншого, який має приставку в.о. не вирішує жодних питань.
Потрібно починати формування компромісного уряду, який можливо б мав складатися не з керівників політичних партій, а з професіоналів. При цьому всі одіозні фігури, всякі захарченки, табачники, і інші, типу політики, мають бути замінені. Це перший крок, який вони би мали зробити, і це б одразу зняло напругу.
- Кого ви бачите на чолі цього Кабінету міністрів?
- Я не можу про це говорити, бо я не є фахівець у формуванні уряду. Про це мають говорити політики.
- Але не маючи власних пропозицій ви знімаєте з себе відповідальність і відсторонюєтесь від політичних процесів.
- Я 25 років уникав публічної політики. Для мене це не проблема. Хоча зараз в перспективі ми розглядаємо варіанти, що якщо буде мир, то Правий сектор переросте в політичну організацію. Про це говорять всі хлопці. Та ради Бога! Зайнятись політикою можна завжди. Для мене вони є цвітом нації і вони не можуть бути гарматним м’ясом, яке використають і потім забудуть. Але зараз про конкретику ще рано говорити. Сьогодні Правий сектор не можна звужувати до якихось політичних речей.
- Але зараз саме так все і виглядає - що вас використовують: ви стоїте на барикадах, а посади в уряді пропонують Арсенію Яценюку та Віталію Кличку.
- Справа в тому, що життя держави, життя нашого народу не обмежується одним Кабінетом міністрів. Хай беруть. Запросять – допоможемо. Силовий блок візьмемо, наведемо порядок в державі. Але я сумніваюсь, що нам буде запропонована хоч якась посада.
НА ПРЕЗИДЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ У НАС БУДЕ СВІЙ КАНДИДАТ
- Що ви запропонуєте Віктору Януковичу в разі перемоги революції?
- Це від нього залежить. Деякий час тому ми гарантували йому 24 години, щоб він поїхав з країни і його ніхто чіпати не буде. Сьогодні, якщо б він прийняв розумне рішення, то йому можна було б дати навіть гарантії безпеки в державі. Аби не було війни, аби не було кровопролиття. Хай собі сидить в Межигір’ї, пасе страусів, і ніхто там його чіпати не буде. Але це має бути його рішення.
- Ви особисто себе бачите на якісь посаді?
- Зараз – ні. У мене дуже хороша посада – я провідник Тризуба. Мені легше виступати перед строєм, а не на сцені.
- Але це не та посада, яка може змінити країну. Чим би ви займались в мирний час?
- Хочеш миру – готуйся до війни. Ми зініціювали Правий сектор, і Правий сектор трохи країну змінив. В мирний час я б продовжував займатися Тризубом. Так як робив це двадцять років до того.
Ви зрозумійте, що Тризуб – це не є структура, яка однозначно ставить за мету собі якийсь силовий конфлікт. Ні. Будь-яка нормальна держава має мати парамілітарні державного плану структури, які готують молодь до служби в армії, які дозволяють в разі якоїсь небезпеки, зовнішньої або внутрішньої змобілізувати якісь певний кадровий резерв для захисту інтересів народу. Це нормальне явище в більшості цивілізованих країн світу. Тризуб буде актуальним завжди. Навіть якщо ми матимемо найкращого президента та найкращий уряд.
- Чи є у вас якась інформація щодо того, хто займається викраданням людей?
- На превеликий жаль немає. Ми намагаємось роздобути цю інформацію, але поки що нам не вдається. Ми зверталися до влади із тим, щоб активізували дії силовиків, тієї ж Служби безпеки щоби їх всі оперативні можливості були задіяні для пошуку. Зрештою, в цих всіх подіях вона не така заплямована, як МВС. Але поки що нічого немає.
- Тобто ви щиро покладаєтесь на владні структури у розслідуванні цього питання?
- А я не впевнений, що тільки влада до цього причетна. Я не виключаю, що до цього причетні закордонні спецслужби. Наприклад ФСБ. Росія завжди користається дестабілізацією в Україні. Як тільки дестабілізація в Україні, вони сюди заходять і вирішують якісь свої певні інтереси. Путін неодноразово заявляв, що Україна – це не держава. І я більше, ніж переконаний, що плани про поділ України на дві на три, на п’ять, на шість зон впливу існують по сей день.
- Але фактором дестабілізації називають і сам Правий сектор та його діяльність.
- Мені навпаки здається, що правий сектор останні місяці власне показав, що він фактор стабілізації. Якби не дії Правого сектору, то ніяких переговорів би не було, радикальні настрої б збільшувались і вибухнули в регіонах у вигляді партизанської війни. Чомусь про це ніхто не думає?
Поки, що все ж таки ситуація контрольована і знаходиться в перемовному процесі. Якщо вони не домовляться, ризик партизанської війни в Україні дуже сильно зросте. Як відомо, українці мають дуже славну традицію ведення партизанської війни. Десятками років воюють. Тільки чи то буде користь для держави?
- А ви не боїтесь, що ця партизанська війна може переростив громадянську?
- Громадянської війни не може бути. Коли 80% народу не підтримує владу, це буде боротьба між суспільством, народом і владою. І це дві великі різниці між громадянською війною і тією, про яку ми кажемо. Це буде національно-визвольна війна. Але нам би не хотілося. Все ж таки ми маємо державу, маємо плацдарм для розгортання процесу націотворення та державотворення.
- Але багато людей на сході України щиро вважають, що тут збираються бандерівці, націоналісти, і вони дійсно переконані, що їм треба проти цього боротись. Що робити з цими людьми?
- По моїй інформації це дуже невеликий процент людей. Я ж сам із Дніпропетровщини, я там володію ситуацією повністю. Здебільшого це найманці. Ви ж бачили події біля дніпропетровської обладміністрації. Там місцевий депутат-регіонал Ступак вже роки півтора збирає відморозків, формує бійцівські клуби, охоронні структури, які тепер разом з міліцією "ідейно" захищають облдержадміністрацію.
Ви бачили серед захисників адміністрації хоча би одних нормальних громадян, які б вийшли самі? Або в тому самому Криму створені підрозділи шовіністично налаштованих ряжених казаків, які створюють чорні сотні і виступають на захист влади. А де маси людей? При тому, що кримські татари повністю на стороні Євромайдану. Тому, все це неоднозначно.
- Якби ви поговорили з людьми на сході, вони те саме кажуть про Майдан: що тут дуже малий процент щирих людей, а більшість – проплачених націоналістів. У вас з ними дуже схожа риторика, яка в кінцевому рахунку малоздатна призвести до компромісу.
- Давайте на прикладах. Партія регіонів спробувала робити Антимайдан, звозячи людей зі всієї України. Хто там стоїть? Це реально асоціальний елемент, або бюджетники, яких просто туди заганяли. Я ж спілкувався з цілою купою людей, і коли я кричав "Зека геть!", вони махали руками і сміялись. Це міф про якусь певну соціальну підтримку Януковича і його влади.
Показником є дії ультрас по всій Україні, які підтримали Майдан. Це ж люди власне ідейні з луганської "Зорі", з сімферопольської "Таврії", запорізького "Металургу", з дніпропетровського "Дніпра", з харківського "Металіста" і так далі. Скільки допа з гепою намагаються зібрати тих ті тушок, щоб направити сюди на Київ, а їм й того не вдається зробити. За яку підтримку можна говорити? Це велика неправда про розкол. Немає ніякого розколу. Янукович, дай боже йому здоров’я, об’єднав країну.
- На Майдані весь час лунає заклик до трьох опозиціонерів - визначитись із єдиною кандидатурою. Ви підтримуєте цей заклик?
- Здається, що він вже не актуальний, бо більше лунає заклик визначитись з лідерами Майдану. Лідерами спротиву як такого. Для людей актуальність президентських виборів відійшла там на якийсь другий, третій план.
- У разі президентських виборів – дострокових чи строкових – яка у вас буде стратегія: ви когось підтримаєте чи підете на вибори самі?
- Ми не виключаємо, що Правий сектор висуне свою кандидатуру на виборах. Але поки про це рано говорити.
- Тобто ви дійсно щиро вірите, що кандидат від Правого сектору має шанс на виграш по всій країні?
- Якщо йти з правильних позицій, то шанс є завжди. Правий сектор за декілька тижнів став всеукраїнським явищем. Це Харків, Дніпропетровськ, Донецьк, Крим. З іншого боку президентські вибори можуть підняти наші ідеї революційних змін в державі на достатньо високий рівень.
- Ви не боїтеся, що ваш похід на вибори розпорошить опозиційний електорат, і вас звинуватять у розколі?
- Послухайте, хай цей процес закінчиться, і тоді ми глянемо, що і як. Байки про розпорошування сил, які вони розповідають один одному, це якась дитяча гра. Вони всі чудово знають, що ідуть втрьох, розпорошуючи сили з самого початку.
Тут або сісти і домовитись реально, і дотримуватись тих домовленостей, або кожному грати свою гру. Для нас не є принциповим участь в президентських виборах на цьому етапі. Нам потрібен мир.
Справа в тому, що є люди, які багато говорять і мало роблять, а є люди, які діють і своїм потом і кров’ю доводять, що вони здатні на зрушення, на дію, на досягнення результату.
Правий сектор – майданчик для хлопців, які довели свою здатність щось змінювати, жертвувати своїми благами для чогось вищого. Політики останні роки цього не демонструють. Я не бачу, щоб вони демонстрували цю жертву, бажання і вміння жертвувати.
- А хто для вас хто лідер спротиву?
- Його на цей момент немає. Я зробив заяву, що готовий взяти відповідальність на себе за всі ті речі, що відбуваються. Це не означає, що я особисто маю якісь президентські амбіції. Просто я бачу, що потрібна повна координація та контроль над ситуацією. Хай визначаються самі між політиками. Якщо хтось з них готовий це зробити, хай робить, ми його щиро підтримаємо. Але я не бачу, щоб хтось цим займався.

ПРАВИЙ СЕКТОР НЕ ВОЮЄ З РОДИНАМИ
- Ви усвідомлюєте, що в разі поразки або навіть компромісу між владою та опозицією вас може чекати в’язниця?
- Так, звичайно. Я 25 років до того готовий. Що зробиш, життя є життя. Всі ми під Богом ходимо. Як буде так буде. Буде кримінальна справа, то буде кримінальна справа. Я за Україну буду боротись. Хай пробують посадити. Ми ще побачимо хто кого буде саджати врешті-решт.
- Вам ще повістку не приносили?
- Ні. А я тут живу, куди мені повістку? На Майдан вони не приносять, на п’ятий поверх ментів не пускають хлопці.
- Але може таке статися, що до арешту і не дійде. Вас може очікувати доля Ігоря Луценка або Дмитра Булатова…
- Я знаю в ім’я чого я веду боротьбу. Звичайно, що не хочеться, я ж жива людина і маю інстинкт самозбереження. Але хлопці мене охороняють, ходять за мною, бронежилет одягають.
- Ви взагалі виходите за межі Майдану?
- Рідко буває. Куди – не скажу.
- Що з вашою родиною зараз?
- Родину востаннє бачив на Різдво. Вони в Україні, але я тимчасово змінив їх місце проживання. Справа в тому, що в Інтернет викинули всю інформацію по наших адресах, по сім’ях, тому певна небезпека є.
- Але ж така сама інформація є і про співробітників Беркуту наприклад. Ви можете гарантувати всім правоохоронцям та представникам влади, що їхнім родинам нічого не загрожує?
- Я можу гарантувати, що Правий сектор ні в якому разі не буде зачіпати жодної дитини, жодної родини будь-яких силовиків, будь-яких структур. Правий сектор не воює із жінками і дітьми. Ми не нелюди із Беркута, які б’ють журналістів та медиків. Тому можете не хвилюватись - ніхто ніяких дій не буде проводити. За Правий сектор я можу відповідати.
- Ультиматум ви ще ставили… до 4 числа у вас є вимога: або звільнити всіх, або будуть… Можете сказати про що це? Чому саме 4 число?
- Четвертого лютого - наступна сесія. Ми вимагаємо, щоб Верховна рада проголосувала документ щодо безумовного і повного звільнення і реабілітації затриманих людей. І це ніяка не амністія, бо це ніякі не злочинці.
Ми також вимагаємо припинення будь-яких силових дій з боку влади – це викрадення, підпали машин тощо. Думаю, що вони прислухаються до нас. Процентів на 90 впевнений, що вони прислухаються.
Інакше ми реально на межі кривавого конфлікту. Я не виключаю, що люди, які стоять на Майдані, проведуть дуже потужну мобілізацію і підуть на урядовий квартал. І візьмуть його - я більше, ніж переконаний, хоч з кров’ю, хоч з втратами великими. Бо патова ситуація залишилась. Тоді винесуть всіх тих: і режиму охоронців і Януковича, тому їм краще домовитись.
- Ви розумієте, що навіть те, що ви зараз кажете, може бути використане проти вас?
- Так, звичайно. Революція ж. Є дві сторони барикад – це закономірно. Зараз все використовується або проти нас або проти них.
- Ви якимось чином вибираєте людей, які до вас приходять? Вони проходять якийсь відбір?
- Безумовно. Запис добровольців відбувається весь час, особливо під час якихось активних дій. Щодо критеріїв - це до командирів треба звертатись безпосередньо. Вони із людьми працюють. Я точно знаю, що не беруть неповнолітніх. Бо бігають табунами по 15-16 років.
- Ви видаєте людям якусь зброю, мається на увазі не вогнепальну?
- А вони самі приходять або з битою якою-небудь або з кийком яким-небудь. Ми їх вже екіпіруємо. От власне гроші, що ідуть від людей, на них ми закуповуємо щитки всілякі, шоломи і щити, дуже великий арсенал того всього. Відповідно екіпіруються, потім проводяться заняття з ними.
Якщо людина має погане фізичне здоров’я, то для неї знаходиться інша робота - на кухні, в медичній частині, і так дальше. Дівчатка наші молодці, просто молодці, вони стільки вже зробили доброго. Вони і поранених витягували під час бойових дій, і тут постійно допомагають.
- Щодо вогнепальної зброї – ви закликали людей приносити її на Майдан. Навіщо ви це робите?
- Коли був підписаний наказ МВС про дозвіл використовувати вогнепальну зброю проти людей, я закликав власників легальної зареєстрованої зброї долучитись до нас, щоб створити групу вогневої підтримки у випадку, якщо вони підуть на Майдан і будуть стріляти. Я вважаю, що у відповідь так само треба стріляти, бо інших варіантів немає. Але це тільки у випадку, якщо вони перші почнуть вогонь.
- Цей загін уже створений?
- Це таємниця, вибач.
- Хто володіє всією інформацією, яка є зараз в Правому секторі? Є людина, яка знає все.
- Все не знає ніхто. Інформацією володіє політичний провід.
- Як ви координуєте свої дії? Не секрет, що всі перемовини прослуховується, як ви це робите?
- За рахунок зв’язкових, посильних, рація у всіх хлопців є, але їх так само сканують, ми то знаємо. Апаратури натикали у всіх будинках навкруг, таке враження. Оперативні машини стоять і так далі. Я, до речі, тих хлопців, що там сидять, не вважаю ворогами або я кимось, вони роблять свою роботу, мусять робити.
Більше того, я більше, ніж переконаний, що у силових структурах дуже-дуже неоднозначна ситуація по відношенню до влади, до опозиції, до Майдану. Одні ненавидять, але то невеликий процент, інші із симпатією ставляться, бо ми також із силовиками ведемо певні переговори. Хлопці до нас підходять говорять. Режим сиплеться. Його треба дотиснути просто, щоб вони пішли на оті політичні кроки.

Там, на Грушевського, стоять дві барикади. Є якесь спілкування із "Беркутом"? Ви носите їм теплий чай, каву? Я знаю, що були такі ініціативи.
- Зараз не знаю, чи носять. Раніше, коли вони нас блокували на самому Майдані, то їх годували. Я був противником цього не тому, що мені ті хлопці недруги, вони теж українці, вони просто по інший бік барикад. Вони служать ворогу. Але цього не бажано робити. Чим більше їх буде виведено із ладу за рахунок недоїдання і так далі, тим менше можливості, що вони підуть в наступ і атаку, і почнуть бити людей, як вони це неодноразово робили. Тому чисто з прагматичних міркувань я не думаю, що їм треба носити бутерброди, каву.

P.S. Прошу прощения, что не успел перевести на русский язык, но может публикация на иностранном языке не "подставит" ресурс. Хотя ежели админ посчитает нужным, - пускай удаляет. А я обязуюсь после этого больше такую тему не поднимать. С уважением, Влад Киевлянин.

[bind]

Когда 80% страны не поддерживает власть, гражданской войны быть не может

Да нет. Может. Раздуть можно шухер вообще на ровном месте .
Дело не в этом. Дело в том, что никто и не собирается никакой войнушки устраивать. Дойди до серьёзного, придушат "задним числом" заводил и всего делов. Бандеровцы это понимают лучше других, кстати. А без вожаков толпа вообще мало чем отличается от стада баранов.

[subman]

Дарова, пасаны! Чет вас тут постирали...

Да нет. Может. Раздуть можно шухер вообще на ровном месте .
Дело не в этом. Дело в том, что никто и не собирается никакой войнушки устраивать. Дойди до серьёзного, придушат "задним числом" заводил и всего делов. Бандеровцы это понимают лучше других, кстати. А без вожаков толпа вообще мало чем отличается от стада баранов.

Я , извиняюсь, еще не настолько возмужал, чтобы судить об содержанию кина по названию, статьи - по заглавию..., но и не настолько еще деградировал, чтоб не отличить "черный квадрат" от восклицательного знака на белом фоне в красной "треуголке".

Да нет. Может. Раздуть можно шухер вообще на ровном месте

Раздуй, потом поведай. "Теоретиков Кунг-Фу" от практиков легко отличить...
Майдан начался с "ленинопада".

Дойди до серьёзного, придушат "задним числом" заводил и всего делов. Бандеровцы это понимают лучше других, кстати. А без вожаков толпа вообще мало чем отличается от стада баранов.

На Майдане, кстать сказать, уже продемонстрирована - прямая демократия, в отличие от олухов, которые гадают - на кого из кандидатов спроецировать свой "гражд. долг"!
ВЕЧЕ!

- - - Добавлено - - -

Дело не в этом. Дело в том, что никто и не собирается никакой войнушки устраивать. Дойди до серьёзного, придушат "задним числом" заводил и всего делов. Бандеровцы это понимают лучше других, кстати. А без вожаков толпа вообще мало чем отличается от стада баранов.

Не хочется слабого мутузить, но на эту хрень - отвечу
Тайм-аут - 20 мин.

[subman]

Дойди до серьёзного, придушат "задним числом" заводил и всего делов. Бандеровцы это понимают лучше других,

"Бандеровцы", как тебя научили - мрази! Правильно?
Если ты об них что и знал, то только из телевизора, Правильно?
И уж если предложил мне всего -то , что и заголовок обсудить, то, разумею, что и сам не откажешься все "это" по правилам обсудить и не сдришнешь... ОК?

- - - Добавлено - - -

Конечно да. Единственно что радует (ну или во всяком случае хочется на это надеяться), что каждый новый "спад" менее "кровожаден" чем предыдущий. Сейчас (по Кондратьеву) волна информационных технологий, соответственно общество уже "подстраивается" под эту волну, отсюда и кризис. Так что кони бегают не по кругу, а по спирали.

Жопой повилял зачетно!
Сколько снарядов тобой наточено?

- - - Добавлено - - -

[bind]

Тайм-аут - 20 мин.

Это ты за 20 минут так нализался ?

[subman]

Это ты за 20 минут так нализался

Предположения - здоровские ))) А так, по интересующим нас вопросам, подозреваю - мыслей "зеро"?
Может стоить опять мне самому взяться за "дело" и кое-что по напоминать, понапоминать, ))) ореликам...

[bind]

А так, по интересующим нас вопросам, подозреваю - мыслей "зеро"?

Ну от чего же ? Мысли кое какие есть, вот только тебе вряд ли это будет интересно . Ты же не "за мыслями" сюда пришёл, верно ?

Ок.
То, что сейчас на Украине творят - никакая не "революция", и все вот эти "Евромайданы" обычные понты для народных масс.
На самом деле это дерутся Фирташ с Януковичем (там ещё и Левочкин подвизгивает за евроинтеграцию). Потому как ежели Украина вступит в Таможенный союз, то цена на газ упадёт и Украинские олигархи не смогут играть на разнице цен так, как привыкли.

Или ты всерьёз веришь в каких то "бандеровцев" ? Может ты ещё и в привидений веришь ?
Это гопники, subman, а никакие не бандеровцы.

[subman]

Или ты в серьёз веришь в каких то "бандеровцев" ?

Именно!

[bind]

Как скажешь. Хай будуть бандеровцi .

[subman]

То, что сейчас на Украине творят - никакая не "революция",

Да и хрен с ней, с никакой не революцией! зачем обоссался раньше чем спросили! ))

Еслиб не так долго ссал - все сгорели бы...